ДИТЯЧИЙ ХОРОВИЙ КОЛЕКТИВ ЯК БАЗОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ПЕРВИННОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Le résumé fourni par la source

Статтю присвячено теоретичному обґрунтуванню та визначенню умов функціонування дитячого хорового колективу як базового середовища первинної соціалізації особистості. На основі положень теорії самодетермінації (SDT) проаналізовано вплив інституційного формату занять на психологічний комфорт дітей-учасників хорових колективів. Доведено, що добровільність неформального простору ефективніше стимулює соціалізацію та задовольняє потреби в персональній автономії, ніж регламентоване навчальними планами середовище. У статті обґрунтовано триетапну модель внутрішньої еволюції хорового колективу від виконавської відокремленості та егоцентризму через групове згуртування до вищого рівня холістичної інтеграції. Визначено, що ключовою педагогічною умовою перетворення хору на мікромодель суспільства є створення диригентом атмосфери психологічної безпеки, балансу нормативності та свободи. За такого підходу методика хорового навчання має підпорядковуватися гуманістичним цілям, забезпечуючи дитині позитивний досвід суспільної взаємодії.

Ce résumé expose les affirmations des auteurs. BNTIC ne l’interprète pas comme une validation indépendante des résultats.